Приро́да (термін є частковою калькою латинського слова natūra — від лат. nat — народжувати, породжувати) — багатозначний термін, що в залежності від контексту, може означати:

• У широкому розумінні природа — органічний і неорганічний матеріальний світ, Всесвіт, у всій сукупності і зв'язках його форм, що є об'єктом людської діяльності і пізнання, основний об'єкт вивчення науки, включно з тим, що створене діяльністю людини. Саме в такому, найширшому розумінні природа вивчається природознавством — сукупністю наук про світ, що ставлять перед собою мету відкриття законів природи. Природу в цьому розумінні прихильники пантеїзму ототожнюють із Богом. Відповідно до ідеї природної цілісності світу (О. М. Костенко) «Природа — це сутність, що породжує усе суще і дає йому закони». На такому розумінні «природи» засновується так звана теорія «трьох природ», згідно з якою існують три природи: фізична природа, біологічна природа, соціальна природа.

• У вужчому розуміння природа — те, що не створене людською діяльністю. В цьому розумінні природне протиставляється штучному, як наприклад природний інтелектпротиставляється штучному інтелекту, або природний шовк, штучному шовку.

• Природа в розумінні буденної мови — сукупність буденних умов існування людства, тобто земне оточення, в якому живе людина (за винятком створеного нею): ліси, поля, гори й степи, флора й фауна. Саме в такому розумінні слово природа входить у словосполучення дика природа, незаймана природа, первісна природа.

• У специфічному розумінні слова природа вживається для позначання сукупності основних якостей, властивостей чогось, сутність, наприклад, як у словосполученнях природа процесу, природа явища тощо.

• Термін «друга природа» означає створені людиною матеріальні умови її існування.
• Виходячи з ідеї природної цілісності світу, український вчений О. М. Костенко запропонував таке визначення поняття «природа».

Природа це сутність, яка породжує усе суще і дає йому закони.

З цього він приходить до висновку, що існують три «природи» (так звана «теорія трьох природ»): 1) фізична природа; 2) біологічна природа; 3) соціальна природа. Усі вони знаходяться у генетичному зв'язку між собою, але кожна існує за своїми законами. Таким чином, фізичні явища існують за фізичними законами природи, біологічні явища — за біологічними законами природи, соціальні явища — за соціальними законами природи. З цього випливає, що «основним питанням світогляду» є таке питання: «Яка роль волі і свідомості людей у світі, що існує за законами природи?». І відповідь на нього пропонується така: «Воля і свідомість людей існують для того, щоб відкривати закони фізичної, біологічної і соціальної природи і пристосовувати своє життя до них». У цьому основа прогресу людства.

Нежива природа

Людство живе на планеті Земля. Це єдина планета, з усіх відомих людям, на якій існує життя. Життя виникло внаслідок складних геологічних і хімічних процесів на поверхні Землі, й само суттєво змінило планету. Атмосфера Землі, основною складовою якої спочатку був вуглекислий газ, внаслідок діяльності живих організмів перетворилася в азотно-кисневу. Енергію Земля отримує від двох важливих джерел — від Сонця у вигляді сонячної радіації та внутрішнього тепла, яке виділяється при радіоактивному розпаді в її надрах.

Поверхня Землі відділена від розплавленої мантії тонкою в порівнянні з радіусом Землі земною корою. Земна кора та верхня частина мантії складають літосферу, розділену на літосферні плити, між якими існують тектонічні розриви. В місцях тектонічних розривів розплавлена лава проривається час від часу до поверхні землі через вулкани, а гази, які у ній утворюються, через термальні джерела, чорні курці й гейзери.

Більша частина поверхні Землі вкрита водою. Океани, моря, озера та річки утворюють гідросферу планети. Вода на Землі існує в трьох агрегатних станах: газоподібному — у вигляді пари, рідкому й твердому — у вигляді снігу й льоду. Вода здійснює в природі постійний кругообіг — випаровується з поверхні й знову конденсується в хмарах, щоб випасти на землю у вигляді атмосферних опадів.

Суша становить 29,2 % поверхні Землі, утворюючи 6 материків та велике число різних за розміром островів. Найвищі ділянки суші утворюють гори та гірські хребти, відносно плоскі ділянки — рівнини. Тверді граніти та базальти гір внаслідок зумовленої вітром та водою ерозії зношуються, і їхні матеріали переносяться в долини, утворюючи осадові
породи та ґрунти.